Річка Дністер на сучасній мапі України розділяє дві області – Чернівецьку та Хмельницьку. Утім межа між культурними традиціями Поділля, Буковини та Бессарабії на території Подністер’я не є чіткою. Місцева народна спадщина фактично є симбіозом традицій цих історико-культурних мультиетнічних регіонів. Особливо яскраво це виражається в декоративно-прикладному мистецтві: в орнаментах та колористиці вишивок, малярстві, стінописі.

У візерунках художнього народного розпису в громадах, які територіально належать до басейну річки Дністер, прослідковується зокрема наслідування культурних традицій від прадавніх цивілізацій. А саме: «меандровість» – хвилястість, яка є копіюванням притаманного руслу Дністра ландшафту. Жодній з інших культур на території сучасної України зигзаго-меандрові орнаменти не характерні. Так ствержують у своїх наукових працях, присвячених орнаментальному аспекту народних промислів Поділля, зокрема Кам’янеччини, відомі мистецтвознавці регіону, зокрема Володимир Гагенмейстер (1887-1938) та сучасник Володимир Титаренко.

Квіти, рослинні візерунки, птахи, зірки, геометричні фігури, зооморфні орнаменти Дністровської спадщини мають свої особливості. На противагу лаконічним стриманим візерункам Поділля, Дністровський розпис рясніє яскравою палітрою барв, особливо нестандартних кольорів, зокрема фіолетового та відтінками синього, які символізують течію річки. Дністровській вишивці та розпису також притаманні яскраві та пишні квіти, особливо троянди. І це не дивно, адже Дністровський каньйон навесні вкривається багатоманіттям квітів та червонокнижних рослин. До прикладу, трапляється, що цілі пагорби квітнуть відтінками фіолетового. Усе це також відбивалося у колористиці вишивки і розпису.


На жаль, через те, що більше сорока сіл, які розташовувались біля русла ріки, були затоплені через будівництво Дністровських електростанцій, ця спадщина майже втратилась. Для збереження української індентичності наразі надзвичайно важливо інтегрувати вікові культурні традиції в сучасність.

Зі зразками давнього дністровського розпису, зокрема стінопису, можна познайомитися сьогодні у селах Грушка та Гораївка Староушицької громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. За підтримки Українського культурного фонду, у рамках реалізації проєкту «Затоплена культура. Реабілітація українськими традиціями» уже створено сім артоб’єктів, які репрезентують Дністровську спадщину, зокрема затоплених сіл.

Кринички, паркани, ворота, стіни, навіть сендвіч панелі стали полотнами для дністровських візерунків, перетворившись у справжні арт-об’єкти. Окрім відновлення і популяризації локальної народної культурної спадщини, це ще й магніти для туристів.


Окремої уваги заслуговує мініскансен – етно музей гончарства і травництва «Чарівна хата». Столітню глинобитну хатину у селі Грушка було відреставровано без застосування новітніх технологій та розписано саме характерними для цієї території візерунками, які запозичили із фотографій 30-х років ХХ ст., зроблених на Поділлі етнографами Стефаном Таранушенком і Павлом Жолтовським.

Дністровський розпис – це багатство локальної культурної спадщини, його можна розглядати як відображення ідентичності та духу цієї території. Кожен елемент має свою унікальну історію та символіку, яка збагачує спільну спадщину та залишає незабутні враження усім, хто може побувати в цих прекрасних куточках Дністровського каньйону.